Попередній "Вісник" вже згадував незрозумілу для більшості з нас назву "Тезе". Тож без зайвих повторювань нагадаю, що Тезе - назва місцевості, розташованої неподалік від Парижу, в якій живе чернеча спільнота, започаткована братом Роже після ІІ Світової війни. Саме вона й організовує міжнародні зустрічі молоді, що проходять у одній із столиць Європи і мають досить скромну мету "допомогти молоді віднайти сенс життя" і заохотити християн до духовного служіння на їхній батьківщині.
Цьогорічна зимова зустріч Тезе відбувалась у Парижі. Новорічний Париж впродовж 5 днів нагадував 80-тисячний натовп християн з усіх куточків Європи, зокрема й з України. Годинні черги до музеїв, переповнене метро і вулиці міста - все це творив натовп різномовних туристів, від чого Ейфелева вежа чимось нагадувала Вавілонську, втім із суттєвою відмінністю: різність мов не була перешкодою для спілкування молодих християн. Зрештою, саме з метою віднайти універсальну мову порозуміння між усіма віруючими-християнами, мову віри та любові і донести її передусім до молодого покоління організатори Тезе працювали впродовж 4 місяців. І працювали, як можна судити, не марно.
Тезе справді дає відчуття спільності мови віри - різномовний натовп християн заповнює величезну святково прикрашену залу і, посідавши на підлогу співає хвалебні пісні спеціально для цього записані у транскрипті різними мовами. Вас зачаровують тисячі вогників запалених свічок, заколихує приємний спів і вся громада налаштовується на єдину хвилю. Це вражаюче видовище називають "медитацією брата Роже" ("медитувати" по-нашому означає молитись).
Такому духовному годуванню передує досить цікавий процес роздачі їжі (вже не духовної). Все дійство за масштабами нагадує святкування дня Незалежності, та й християнський натовп у плані штовхань мало чим відрізняється від світського. Тому, якщо ви вирішили відвідати Тезе, будьте готові відчути себе у великому конвеєрі - як би не старались організатори, годування і молитва 80-тисячного натовпу дещо нагадує велетенську машину.
Дивує той факт, що відвідувачі Тезе не проходять жорсткого відбору: сюди може приїхати будь-хто. Тобто, з одного боку ви не зобов'язані декларувати свою конфесійну приналежність, ніхто не лізе вам у душу із сантиметром, намагаючись виміряти глибину віри. Втім, з іншого боку, не має жодної гарантії, що на Тезе не надумають приїхати представники, м'яко кажучи, дуже далеких від християнства спільнот - такою є ціна масштабності заходу.
Не розчаровуйтесь й тоді, коли відчуєте, що чимала частина паломників приїжджає на Тезе заради того, щоб майже на халяву поблукати Парижем, відвідати Лувр або іншу архітектурну пам'ятку якоїсь з європейських столиць. Зрештою, й серед обраних виявляється хтось зайвий.
На перший погляд Тезе - це острів безтурботності. Вас селять у якомусь із мальовничих міст Європи, годують, запрошують у великі зали для спільної молитви, ні до чого не зобов'язують. Все це так не подібне до наших паломництв. Втім, мета Тезе досить глибока - зустрічі повинні сподвигнути людину на духовне самовдосконалення, примусити замислитись над буденними питаннями з християнської позиції, зрештою дати відчути кожному віруючому, що він не є поодиноким винятком, що окрім нього є ще багато диваків, здатних поставити певні цінності вище себе.
В цілому ж напрошується висновок, що наша країна - це далеко не єдине осердя праведників, адже і у заможних західноєвропейських країнах живе багато людей, яких не розбестив достаток та перспективність, які думають про своє духовне життя не через надщербленість матеріального. Тож християнський світ не закінчується за нашим кордоном.
Олеся Мигаль, студентка Могилянки
