На початку хочу розповісти вам напіванекдот. Молиться чоловік в церкві: "Господи, скажи, хто попаде в рай: православні, католики чи протестанти?" На що голос з неба: "Тільки християни".
До чого це я? Деякий час мене мучило одне питання: як Господь міг допустити такий болючий розкол у церкві, який став приводом для кривавих бійок та ненависті між людьми. І якщо Він може все використати на Свою славу [Рим 8:28], то як Він збирається це зробити в даній ситуації.
Вже 4-й рік я знайома із студентським християнським рухом Кемпус [1] . Формально учасниками руху можуть бути всі бажаючі, але більшість - це християни, до того ще й студенти, до того ще й протестанти. Для чого Господь зробив так, що я з ними познайомилась? По-перше, для того, щоб я навернулася до нього. Я дожила до 19-ти років і не була жодного разу на Літургії. Я вірила в Бога але не знала Його. Просто Він існував окремо від мене, а я - окремо від Нього. По-друге, щоб зараз, коли я стала парафіянкою православної церкви і присягла на вірність Христу, могла скористати щось позитивне з їхнього досвіду для нашого молодіжного служіння. Хочу поділитися деякими ідеями.
Постійний ріст спільноти Кемпус забезпечується продуманою програмою євангелізації та запрошенням на зустрічі. Запрошують учасники руху, такі самі студенти, як і їх цільова аудиторія. Особисте запрошення набагато ефективніше за друковане. Люди бачать учасників руху, розбиваються стереотипи про слабкість, невпевненість у собі віруючих людей, а також думка про те, що в церкву ходять лише бабусі. З іншого боку, студенти Кемпусу знайомляться з потенційними новачками, і останнім в свою чергу легше прийти в невідому спільноту, коли вони там знають принаймні кілька осіб.
Заходи Кемпусу різноманітні за призначенням. Для невіруючих і непрактикуючих християн в цьому році проводяться ток-шоу: в ігровій формі запрошені мають змогу почути точку зору християн на актуальні для сучасної молоді проблеми: друзі, як не бути "сірою масою", Internet, успіх в житті і т.п. Гості також можуть бути впевнені, що їх уважно вислухають, це створює невимушену дружню атмосферу. Для практикуючих віруючих організовуються молитовні зустрічі, групи з вивчення Біблії, на яких студенти можуть підтримати один одного та поділитися власним досвідом з духовного життя. На лідерських зустрічах обговорюються проблеми, як можна бути "світлом світу", "сіллю землі" в повсякденному житті і про необхідність чинити вплив на людей. [1Фес. 5:14, Як. 5:19-20].
І, нарешті, я вам наведу їхній девіз: "Рух Кемпус бачить своє призначення в тому, що студенти в силі Святого Духа завойовують студентів для Христа і допомагають їм ставати лідерами подібними Христу".
Нам з вами багато чого може не подобатись в цьому русі або в протестантах як таких, але, я думаю, ви зі мною погодитесь, що молодь ходить до іншої церкви, тому що не ходить до нашої. І ми всі частково в цьому винні, бо не запросили, не молилися за цих людей, не довели свою віру ділами Христової любові до них, були закритими, або навіть приховували віру в собі, чекали, поки нас самих хтось розпитає. Церква, тобто ми, відповідальна за своє відродження. Павло не чекав, коли язичники прийдуть до нього, а сам йшов до язичників - ось чому Господь надзвичайно благословив ріст Першої Церкви. Чи ви маєте бажання, щоб наша церква росла? Я впевнена, що у вашому гуртожитку, домі, оточенні є люди, які вже дозріли і відчувають потребу в Господі. Запросіть їх, бо їх може запросити хтось інший або так ніхто і не запросить. Допоможіть їм створити атмосферу духовного зростання, бо вони знайдуть такі можливості в іншому місці або не знайдуть взагалі. "Тож ідіть і навчіть всі народи... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь."[Мт. 28:19-20.]
З любов'ю у Христі, Іра.
