- Геронда [1], читання яких книг може допомогти людям, у яких пробуджується добра стурбованість?
- Нехай вони спочатку читають Євангеліє, щоб зрозуміти, що значить "Христос". Після того як вони трохи прийдуть у зажурення, нехай читають Старий Завіт. Знаєш, як буває важко, коли твоєї допомоги просять люди, що нічого не читали? Це все рівно що учень початкової школи приходить до професору університету і говорить йому: "Допоможи мені". І що тоді казати професору? Що "один плюс один дорівнює двом"?
А буває ще, що приходять люди, що не мають у собі доброї стурбованості, і говорять: "У мене, отче, проблем не має, все прекрасно, так просто зайшов подивитися на тебе". Але людина ніколи не може сказати, що в неї немає ніяких проблем. Щось все рівно є. Боротьба за духовне життя не закінчується ніколи. Або як деякі мені кажуть: "Скажи нам щось духовне". Усе рівно що прийти до бакалійника і сказати: "Дай нам товару". Отут тобі і бакалійник розгубиться. Не просять чогось конкретного: стільки-то рису, стільки-то цукру тощо, а говорять "Дай нам товару". Або все рівно що до фармацевта прийти й сказати: "Дай нам ліки", не пояснивши, чим вони хворі, чи ходили до лікаря і що їм сказав лікар. Спробуй розберися! А той, у кого є духовна стурбованість, розуміє, чого йому не вистачає, шукає це й одержує користь. Я коли був молодим ще монахом і читав якусь книгу - переписував її, щоб не забути, і намагався застосувати прочитане на практиці. Я читав не для того, щоб приємно проводити час. В мені була добра стурбованість, і коли я чогось не розумів, то запитував, щоб довідатися правильний зміст. Я мало читав і багато випробував себе прочитаним. "Де я знаходжуся? Що роблю?" - я саджав себе на лаву підсудних, не давав прочитаному безмитних прав на вхід в одне вухо й вихід з іншого.
Сьогодні люди від багатого читання доходять до того, що стають подібними до магнітофонів і забивають свої касети непотрібними речами. Однак, згідно зі святим Ісаком, "навчання без діяння є запорука сорому" [2]. Точно так само багато тих хто цікавиться спортом, сидячи на дивані, безцільно читають спортивні журнали та газети - самі при цьому можуть бути як телята, а спортсменами захоплюються. "Ах, - говорять, - це потужний спортсмен, молодчина", а самі при цьому не пітніють і власної ваги ні на жоден кілограм не зменшують. Читають-читають про спорт, при цьому валяються на дивані й одержують не користь, а одне тільки задоволення від читання. З мирських одні читають газети, інші пригодницькі романи, треті дивляться, як грають на стадіонах, і так усі ці люди проводять свій час. Те ж саме роблять деякі з читаючих духовні книги. Вони можуть ночами не спати, читати ці книги з величезним захопленням і отримувати задоволення. Беруть духовну книгу, сідають зручніше і читають. "Я одержав користь",- скаже хтось із них. Скажи краще, що ти отримав задоволення, що приємно провів час. Тому що це не користь. Ти одержуєш користь, коли розумієш, про що говориться в книзі, випробуєш себе і примушуєш себе застосовувати прочитане до самого себе. "Про що говорить те, що я читаю? Де я духовно знаходжуся? Що мені варто робити?" І потім чим більше хтось довідається, тим більшу він несе відповідальність. Я не кажу, що не треба читати, щоб не знати багато і не бути за це відповідальним. Таке відношення до читання було би від лукавого. Я маю на увазі те, що не слід читати лише для того, щоб отримувати задоволення. Погано, якщо у того, хто читає, міцна пам'ять, і він багато запам'ятовує. Говорити він теж може багато чого й обманювати себе, вважаючи, що застосовує прочитане до свого життя. У такий спосіб і в собі і в інших він викликає помилкові почуття. Тому не заспокоюйте свій розум численним читанням. Візьміться за застосування прочитаного. Багато читатимеш - матимеш освіту енциклопедичну - так, начебто кажуть?
- Так, Геронда.
- А завдання полягає в тому, щоб просвітити себе богоцентрично. Я не збираюся ставати університетським професором і не зобов'язаний знати багато. Набувши ж богоцентричну освіту, я в разі потреби зможу легко вивчити щось з іншої області. Зрозуміло?
- Чи корисно у випадку неуважності сконцентруватися на читанні?
- Так, треба трошки почитати щось дуже сильне, щоб зігрілася душа. Піклування й турботи покриються прочитаним, і розум перенесеться в область божественну. Інакше розум повертається в ті справи, якими він займався більшу частину часу.
- Геронда, а коли хтось утомився чи розстроєний і хоче почитати щось легеньке: яке-небудь оповідання, повість тощо?
- Хіба немає ніякої духовної книги, придатної для такого випадку? Мета не в тому, щоб людина забула про свій духовний розлад, а в тому, щоб вона його позбулася. Художня література порятунку не дає. Ні романи, ні газети, ні телевізор не допомагають у духовному житті. Навіть духовні журнали часто приносять християнам шкоду, збуджуючи дурні ревнощі і викликаючи зніяковілість. Будьте уважні: не читайте у вільний час зайвого. Читати книги певного напрямку - це все рівно, що набивати свій шлунок ріденькою юшкою з гарбуза, все рівно, що ритися в стозі соломи в пошуках одного пшеничного зернятка. "Так,- кажуть деякі,- але від такого читання я відпочиваю". Так як же ж ти відпочиваєш, рідненький, коли в тебе від цього "чтива" заморочена голова і ріже в очах? Краще вже тоді поспати, для того щоб відпочити. З того, що читає людина, можна пізнати її духовний стан. Людина дуже мирська буде читати аморальні журнали. Не дуже мирська буде читати журнали не такі брудні чи газети. Той, хто ходить у церкву,- духовні видання, сучасні духовні книги чи святих отців і так далі.
- Геронда, які духовні книги допомагають більше всього?
- Дуже велика користь від різних книг святих отців, що у наші дні видаються, слава Богу, тисячами. У цих книгах можна знайти те, до чого ти прагнеш, те, що потребуєш. Вони - справжня духовна їжа, вони безпечно ведуть духовним шляхом. Однак для того, щоб вони допомогли, їх потрібно читати зі смиренністю і молитвою. Книги святих отців подібні до томографії: подібно тому як на томографії запам'ятовується тілесний стан людини, так у духовних книгах - її духовний стан. У кожному реченні текстів святих отців криється не один, а безліч змістів, які кожен розуміє у відповідності зі своїм духовним станом. Добре б читати самі тексти, а не переклади, тому що перекладач викладає оригінал відповідно до власної духовності. Але в будь-якому випадку для того, щоб зрозуміти святих отців, треба стиснути себе, сконцентрувати розум і жити духовно, тому що дух святих отців сприймається тільки духом. Особливо сильно допомагають подвижницькі слова авви Ісака Сирина, але читати їх необхідно потрошки, щоб їжа засвоювалася <...> Також і житія святих: це освячена історія, і тому вони дуже допомагають, особливо дітям. Але не слід читати їх, як казки.
Для того щоб стяжати благоговіння, немає потреби мати багато знань. Якщо міркувати над тим малим, що ми знаємо, то серце запрацює. У когось від одного тропаря все усередині перевертається, а інший знає все напам'ять і нічого не відчуває, тому що рухається поза духовною дійсністю. Отже, читайте отців, хоча б однин-два рядки на день. Це вітаміни, що дуже зміцнюють.
/Паисий Святогорец, "Слова. Духовное пробуждение"/
подав Віктор Чмель
