Чому все на весні цвіте, пахне і росте,
А восени - все листя опада з дерев
немов всю землю огорта теплом?
Чому вогонь горить, гріє і співа
немов дракон,
А вода - вгамовує його гарячу вдачу?
Чому Ти, що так любиш жить,
творить, співать і дарувать тепло
Не в змозі раптом це "Чому" збагнуть!?
А може ще не час, а може вже й пора?,
Забуть ті сни сумні й печальні,
І розчинить-впустить у свою милу суть
яскравий промінь сонця... !
Все дуже просто - так влаштовано життя,
Хтось народився, а хтось цю мить вмира!
Плин часу нам не зупинить,
історії нам вже не змінить.
Все рухається, як тому Бог велить,
а нам належить
тільки вірить і любить,
І сподіваться, що ми не схибимо
в цю відповідальну мить.

КВІТИ

Як ранок Божий запалав,
Заглянув промінь нам в віконце
Голівку радо підійняв
Юнак, залюблений у сонце.

А поруч зацвіли в траві,
Щоб справити довічну требу
Маленькі квіти польові -
Юнці, залюблені у небо.

Посеред величі гаїв
Вже юнки розплітають коси
Рожеві личка вмили їм
Найбільш за все жадані роси.

Багато квітів на землі,
Всім любі воля, сонце, небо
І є лише серед людей
Юнці, залюблені у себе.

Марія Колесник

* * *

Життя - це можливість, використай її.
Життя - це радість, відчувай її.
Життя - це краса, дивуйся їй.
Життя - це насолода, скуштуй її.
Життя - це сон, розгадай його.
Життя - це виклик, зустрінь його.
Життя - це обов'язок, виконай його.
Життя - це скарб, цінуй його.
Життя - це гра, грай у неї.
Життя - це багатство, збережи його.
Життя - це любов, радій їй.
Життя - це таємниця, пізнай її.
Життя - це обіцянка, виконай її.
Життя - це скорбота, подолай її.
Життя - це гімн, заспівай його.
Життя - це боротьба, прийми її.
Життя - це драма, стань з нею віч на віч.
Життя - це пригода, віддайся їй.
Життя - це успіх, твори його.
Життя занадто цінне, не знищуй його.
Життя - це життя, захисти його.

Матір Терезія

* * *

Коли вічність припинить все суще,
І буремність відійде у тінь,
Буде Слово одне невмируще
І не буде вже більше гонінь.

Розірвуться тенета недолі
І нестримний потік каяття
По розбурханім морі любові
Увіллється у наше буття.

Марія Колесник

SALVE REGINA! СПАСАЙ, ЦАРИЦЕ!

Salve Regina!
Будиться серце і б'є,
Будиться людська душа
із приземних пелюх
Злотоволосі жита падуть на коліна,
Обрій здіймає з гір сонце,
немов з голови капелюх
на привітання твоє.

Salve Regina!
Перед тобою пливуть
Сонячні Хвилі та
Янгол-окличник,
Перед тобою пахощі рожі,
Фіялок та свіжого сіна,
Перед тобою наші серця
Із твоєю журбою линуть.

Salve Regina!
На неба синім плато
Їдеш трухцем золотою каруцею
В чотири коні,
Білі, мов сніг, мов дитяча душа,
Мов на морі піна,
Ясноволосий вісник -
Кучерявий янгол
Тримає віжки в долонях.
Срібнострунні арфи грають.

Salve Regina!
Кудою переїдеш - велика переміна,
Кудою переїдеш - життя сміється,
На ночівлю ти приїдеш
В небагату, курну, прокляту
мойого серця хату.

24 березня 1932 р. Богдан-Ігор Антонич