На початку року молодь з усіх країн Європи, і не тільки, знову вирушила у прощу довіри на землі, яку щороку організовує екуменічна монаша община із Тезе (Франція). Цього разу місцем прощі (паломництва) стало північнонімецьке місто Гамбург. Такі прощі довіри допомагають багатьом молодим людям з усього світу зустріти чи просто краще пізнати Бога, один одного, себе. Адже це так важливо в нашому житті - знайти себе, своє місце, і потім, намагаючись зберігати в собі Божий мир, дарувати оточуючим радість і світло. Так важливо стати тим, ким, за словами брата Роже, голови монашої общини Тезе, ти вже є в глибині серця свого.
Цьогорічна молодіжна зустріч-проща в Гамбурзі тривала п'ять днів, з 29 грудня 2003р. по 2 січня 2004р. Кожного дня близько 60 тисяч молоді збиралось разом на спільну молитву. Молитва проходила у 6 величезних павільйонах місцевого виставкового центру. Уявіть собі близько 10 тисяч молоді, що сидить на підлозі і співає молитовні пісні різними мовами. Це незабутнє переживання християнської спільноти, не обмеженої національною і конфесійною приналежністю.
Всі учасники зустрічі були розподілені по різних католицьких та лютеранських парафіях Гамбурга. Там учасників розселяли по сім'ях парафіян, місцевих школах та лікарнях. Крім вже згаданої загальної молитви, кожного ранку проводились окремі молитовні зустрічі на парафіях, після яких відбувалось обговорення послання брата Роже в малих групах (кожного ранку окремий розділ послання). Цьогорічне послання мало назву "До джерел радості". Ось один із параграфів послання:
"Але як нам дістатися до джерел добра, радості, джерел довіри?
Ми знайдемо цей шлях, присвятивши себе Богові.
Упродовж всієї осяжної історії міріяди вірних знали, що через молитву Бог дає світло, що в ньому життя".
Ще до Різдва Христового вірні молилися: "Душа моя вночі Тебе прагне, мій дух шукає Тебе ревно" (Іс. 26:9). Прагнення з'єднатися з Богом закладене в людському серці від початку часів. Таїна цього єднання заторкає найзаповітніше в нас, досягаючи найпотаємніших глибин нашого єства.
Отже ми можемо сказати Христові: "Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе - слова життя вічного" (Ін. 6:67-68).
...Багато хто запитує себе: "Чого Бог сподівається від мене?" Читаючи Євангеліє, ми розуміємо: Бог очікує, щоб ми були відбитком присутності Його скрізь і завжди.
Бог кличе нас нести красу життя тим, кого Він звіряє нам.
Ті, хто намагаються відгукнутися на заклик Божий усім своїм життям, можуть вдатися до такої молитви:
Духу Святий, хоча за природою своєю ніхто не може жити з твердим так завжди, Ти приходиш і запалюєш в мені світлий вогонь. В часи боріння так і ні Ти проливаєш світло на мої вагання та сумніви.
Духу Святий, Ти даєш мені прийняти мою власну обмеженість. Коли я слабкий, прийди й зміцни мене.
І тоді ми наважимося сказати так. Так, що поведе нас далі...
Це "так" - є проста і ясна довіра.
Це "так" - є любов до самої любові".
Під час зібрання малих груп молоді люди з різних країн також мали нагоду познайомитись і потоваришувати. А потім на кожній парафії святкувався Новий рік, кожна національна група могла представити себе співом, танцями, запропонувати веселу гру тощо. Українці, як завжди, дружно співали колядки, знайомлячи інших зі своїми християнськими традиціями.
Ну й, звісно, екскурсії по Гамбургу. Друге за величиною місто в Німеччині з найбільшою кількістю каналів у Європі (більш, ніж у Венеції). І по всьому місту пересуваються паломники із картами в руках і відкритими, щирими усмішками...
Цьогорічна проща довіри знову допомогла глибше усвідомити молодим християнам Європи (в тому числі і 900 паломникам з України) своє покликання - носіїв миру і довіри у себе в сім'ї, парафії, на роботі, в інституті.
