Ще зовсім трішки, і за порогами наших осель затупотять ноженята маленьких колядників, залунають їхні дитячі голосочки, запитуючи: „Чи дозволите заколядувати?" І розіллється більше ніж по кімнаті - по всьому твоєму серцю - мелодійна історія про народження одного незвичайного хлопчика; історія, що у віках переплелась з долею усього людства; історія, що для одних так навіки й залишиться пустим звуком і буде похована в глибині серця як пережиток минулих цивілізацій; історія, що для інших дарує надію і, здається, відновлює до життя... ця історія називається Різдво.

„Але чому саме ця історія?" - запитаєш ти, - „Чи не народжувалось до того неймовірно багато немовлят, а чи після?"

Народжувалось! І маленький герой різдвяної історії до не можу був схожий на тисячі тисяч малюків, що жили до Його народження і після: Він так само, зголоднівши, плакав, так само потребував пильного батьківського догляду й любові; так само вчився белькотати Свої перші слова і, напевно, лише мама могла розібрати Його незрозумілі агукання.

Та лише він, Ісус, з власної волі вибрав народитися серед нас крихітним людським створінням, щоб кожен міг прийти до Нього, не відчуваючи своєї мізерності, а чи недостойності, у простоті й відкритості серця, як прийшли до Нього пастухи.

Він народився, щоб стати близьким і доступним для кожного, хто не замкнеться і не полінується прийти до Нього, як це зробили три царі, здалеку простуючи за зіркою з незгасимою надією привітати Спасіння людства.

Щоб стати зрозумілим дитині, необхідно стати навколішки і перестати дивитися на неї згори донизу. Так і Христос на Різдво прийшов до тебе крихітним немовлям, щоб достукатися до твого серця, і ти побачив живу надію і повірив.

На святвечір я піду колядувати до близьких і знайомих, щоб ще і ще раз сповістити про народження Христа - про народження Спасителя і Радості всього людства!

Чи відгукнеться і зрадіє твоє серце у відповідь?

Потиліцина Таня