Хто він, християнин третього тисячоліття? Це людина подібна до Христа: "Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився" (1 Ів 2, 6).
Ісус каже: "Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід…" (Ів 15, 16). Отже, ти покликаний приносити плід. Чи ти є плідним християнином? Ісус каже: "Хто в перебуває мені, той плід приносить щедро " (Ів 15, 5). Наслідування Христа і принесення плоду є неможливим для того, хто є замкнутий на діяння Святого Духа. "А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам" (Ів 14, 26).
Що значить приносити плід? Приносити плід - це тривати у Христі, у його слові, науці. Перебувати у Слові Ісуса ти можеш співпрацюючи з ласкою Святого Духа, дозволивши Йому керувати твоїм життям. "Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас" (Рм 8, 9). Якщо духовна сфера людини не підпорядкована Святому Духові, то неможливо бути правдивим християнином і приносити плід. "Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла…Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше…А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість" (Гл 5, 16-23).
Дорогий друже, пропоную тобі разом зі мною зупинитися над першими трьома плодами: Любов, Радість, Мир.
Плід Духа: любов.
Те, що найбільш відрізняє християнина від представника іншої релігії, - любов. "З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати" (Ів 13, 35). Щоб ми не намагалися вчинити для Бога чи ближнього без любові, усе це не буде мати жодної вартості. Ось, що каже про це апостол Павло: "Як би я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любові, я був би немов мідь бриняча або кимвал звучний…І як би я роздав бідним усе що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної користи" (1 Кор 13, 1-3). Гимн любові повинен глибоко закорінитися у нашому серці і розумі - 1 Кор 13, 4-13. Любов - це чудова квітка Божої благодаті, без неї життя християнина втрачає сенс. У Новому Завіті любов, котрою Бог обдаровує людину, називається "агапе". Ця любов Бога до нас виявилась в Ісусі Христі, котрий прийшов на землю і знищив смерть. Кожен христянин покликаний мати цю любов "агапе", "… любім один одного, бо любов від Бога і кожен хто любить, народився від Бога…Любі, коли Бог так полюбив нас, той ми повинні один одного любити" (1 Ів 4, 7-11). Для багатьох людей любов це емоції, почуття. Але божественна любов - це діюча божественна сила. Правдива любов не може бути бездіяльною: "Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою" (1 Ів 3, 18).
Коли ми віддаємо нашу волю Христові, любов "агапе" перемінює наше життя. Любов приводиться в дію нашою волею, однак це станеться тільки тоді, коли наша воля буде підпорядкована Волі Бога. Правдива любов нікого не оминає, вона торкається тих, кого нам легко любити і навіть тих, хто вчинив нам зло.
Любов до ближнього є першим знаком того, що Святий Дух діє в нашому житті "…бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний" (Рм 5,5). Любов Ісуса не знає меж, вона огортає святого і грішного, старого і малого, президента та звичайного робітника. Ми повинні любити, як Ісус. Звичайно, це нелегко, але треба пам'ятати, що Бог не може нас закликати до неможливих речей. Сам від себе нічого доброго не зможеш вчинити, але з Богом усе можливе. "Я можу все в тому, хто укріплює мене" (Флп 4,13).
Плід Духа: радість
Радість, котру Святий Дух приносить у наше життя, ставить нас понад усілякими обставинами. Радість може бути з нами навіть в часі тяжких випробувань. Джерелом такої радості є Святий Дух. Сучасний світ наповнений смутком, страхом і розчаруванням. Але Слово Боже вчить нас, що духовна радість є незалежною від обставин. Бог керує її в наше понуре, занурене в проблемах життя, даючи нам можливість наповнитись цією радістю, незважаючи на будь-які обставини. Радість - це не задоволення. Задоволення швидко минає, а Божественна радість є глибокою і протиставляється усіляким бідам. В Індії, у місті Донавур, приблизно 15 років тому померла одна побожна жінка Емі Кармайкі. Своє життя вона віддала опіці сотні дівчаток, що були з малих років посвячені на служіння у храмі. Останні 20 років свого життя вона була прикована до ліжка тяжкою хворобою. За ці роки вона написала багато книжок, котрі читають мільйони людей. Божа радість наповнювала її серце, і кожен, хто приходив порозмовляти з нею, повертався, славлячи Бога. Кажуть, що "радість - це прапор, що зноситься над палацом, де перебуває Цар". "Радуйтеся завжди у Господі; і знову кажу: Радуйтеся!" (Флп 4, 4).
Плід Духа: мир
Божий мир приносить єдність, спокій, безпечність. Пророк Ісая каже: "Відчиніть ворота! Нехай увійде народ праведний, що любить правду, що твердий духом, зберігає глибокий мир і на Тебе уповає! На Господа покладайтесь повіки, бо Господь - скеля вічна" (Ісая 26, 2-4). Це образ християнина, котрий стоїть на полі бою, озброєний вірою в Бога. Така людина не турбується про майбутнє, бо знає в чиїх руках майбутнє. Він не сумнівається, бо знає Того, хто знищує сумніви. Коли ми піддаємося турботам, то відмовляємо Господеві вести нас у мирі і довір'ї. Ми не повинні засмучувати нашого Провідника зосереджуючись на різного роду проблемах. "Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається" (Ів 14, 27). Світ може дати тобі мир, але він не буде тим миром, котрий дає Ісус. Хто перебуває в мирі Божому, "серце того не страхається і не тривожиться", як сказав Христос. Ми повинні пам'ятати, що мир Божий буде берегти наші думки і серця коли ми щиро будемо прагнути відвернутися від усякого роду зла, цілковито віддавшись у руки Бога. Ми є слабкі, кожен з нас це досвідчує. Але цей факт не повинен бути перешкодою на шляху до християнської досконалості. Чим більше ми переконуємося в наших грішних схильностях, тим більше розуміємо, що потребуємо допомоги Бога. Господь чекає нашого запрошення, Він завжди готовий допомагати своїм дітям, бо сильно їх любить. Тож звернися до Нього в щирій молитві, і в покорі свого серця попроси допомоги. Тоді сила Божа виявиться у твоїй слабості. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме твоє серце і думки у Христі Ісусі! (пор. Флп 4, 7).
Геннадій Лапчук
